T-invariant, співзасновник Dissernet Андрій Ростовцев та координатор проектів спільноти Лариса Меліхова продовжують «Плагіат-навігатор». На прикладі окремих кейсів міжнародного наукового плагіату можна побачити, як виглядає імітація академічної діяльності у планетарному масштабі. Для вирішення цього завдання використовуються спеціально навчені мовні моделі NLP, створені у співпраці з групою лінгвістів з університетів Гельсінкі та Осло. У п’ятому випуску — історія заступника міністра освіти та науки України Андрія Вітренка, у дисертації та наукових статтях якого було виявлено плагіат.
Раніше в Плагіат-навігаторі
- Випуск 1: Китай-Україна-Польща. Історія китайського вченого, який захистив у Харкові дисертацію, що складається з перекладених українською мовою російськомовних робіт
- Випуск 2: Росія – Таджикистан – Іран. Розповідь про іранських вчених, які захистили дисертацію у 2011-2013 роках у Таджикистані під егідою російської ВАК
- Випуск 3: Росія-Сербія-Туреччина-Швейцарія-Литва. Історія сербського вченого, якому не було огидно купувати співавторство та відвертий плагіат
- Випуск 4: Росія-США-Бразилія-Великобританія-Швейцарія-Індія. Розповідь про викладача Сеченівського університету, який впровадився в ірано-іракську схему публікацій у топових наукових журналах Європи та Америки, чим створив безперервно працююче підприємство з торгівлі публікаціями на базі власного університету
Ця історія базується на роботі наших українських колег, активістів громадської ініціативи «Дисергейт». Детальна інформація про це та інші кейси плагіату в Україні презентована на сайті «Плагіат і фальсифікації в наукових працях». Наш сьогоднішній герой – Андрій Вітренко – заступник міністра освіти та науки України. Дивуватися тут не доводиться, ми вже писали про проблему, характерну для країн пострадянського простору: шахрайські практики, напрацьовані ще з часів СРСР, успішно перекочували в ці країни, а величезний масив текстів є невичерпним джерелом для перекладного плагіату (особливо зручним у разі родинних мов).
Довідка T-invariant
Андрій Олександрович Вітренко. Народився 1977 року. Закінчив Київський національний торговельно-економічний університет, працював у Київському національному університеті (КНУ) імені Тараса Шевченка, де 2005 року захистив кандидатську дисертацію з економіки, а 2017-го отримав ступінь доктора економічних наук. З 2020 року – заступник міністра освіти та науки України, депутат Київської міськради від партії «Слуга народу».
Дисертації
Кандидатська дисертація Вітренка «Ринок рекламних послуг у трансформаційній економіці» (розміщена на сайті Національного репозитарію наукових текстів) містить великий фрагмент (близько двох десятків сторінок), практично дослівно скопійованих із двох російськомовних кандидатських дисертацій та перекладених українською мовою.
Перша дисертація: Смирнова Л.О. “Дослідження структури та управління ринком рекламних послуг”, захищена в Санкт-Петербурзі в 1999 році. Друга – Вєчкінзова Є.А. “Становлення та розвиток ринку реклами в перехідній економіці (на матеріалах Республіки Казахстан)”, захищена в Новосибірську в 2001 році. Жодних згадок цих дисертацій у тексті Вітренка немає.
Текст Смирнової був скопійований разом з безліччю вступних оборотів, таких як: «на нашу думку», «ми вважаємо», «з цього можна дійти невтішного висновку», «досліджуваний нами» тощо. Робота з дисертацією Вєчкінзової виявилася складнішою: оскільки дослідження стосується Казахстану, текст зазнав творчої переробки, утім, звичайної в таких ситуаціях — Дисернет бачив багато подібного. Наприклад, ми одразу згадали ректорку Якутського університету, яка заміняла у дисертації Калінінградську область на республіку Саха.
Очікувані заміни у дисертації Вітренка:
економіка Казахстану <—> економіка України;
республіка, регіон <—> країна;
казахстанські виробники (користувачі) <—> українські виробники (користувачі);
Карагандинська область <—> Україна.
Явна фальсифікація – підміна назви компанії зі збереженням чисельних даних:
«За даними дослідницької компанії Web Track у світовій комп’ютерній мережі найбільш популярні наступні види реклами: комп’ютерне обладнання та програми — 28%, комунікаційний бізнес — 11,5%…» <—> За даними аналітичних сайтів www.yandex.ru і www.bigmir.net у світовій комп’ютерній мережі найбільш популярні наступні види реклами: комп’ютерне обладнання та програми — 28%, комунікаційний бізнес — 11,5%…».
А ось що сталося, коли в переписаному тексті було згадане конкретне підприємство Казахстану:
«У 1999 році активну PR діяльність протягом усього року вело «ВАТ Караганди-Нан» <—> «У 2002 році активну PR діяльність вели провідні українські виробники алкогольної продукції».
Як бачимо, рік теж був оновлений — погано 2005 року посилатися на 1999 рік. Натомість в іншому місці «досліджуваний період» суттєво збільшився:
“Протягом досліджуваного нами періоду з 1997 по 1999 роки” <—> “Протягом досліджуваного нами періоду з 1991 по 2002 роки“.
Головні новини про життя вчених під час війни, відео та інфографіка – у телеграм-каналі T-invariant. Підпишіться, щоби не пропустити.
Ми не знаємо, чому, на думку нинішнього заступника міністра, розвиток реклами в Україні зайняв значно більше часу, ніж у Казахстані (11 років замість трьох), але всі результати, тенденції та прогнози нібито проведеного автором дослідження виявились ідентичними казахстанським. Відмінність лише одна: «поява на ринку нових рекламних послуг із нанесення рекламних зображень на поліетиленові пакети, кружки, коробки, пакувальний папір», яку прогнозувала у 2001 році для Казахстану Є.А. Вєчкінзова, Андрій Вітренко у 2005 році для своєї країни виключив. Натомість незмінним залишився висновок, перенесений з дисертації Вєчкінзової: «Реклама сьогодні важлива для економіки, актуальна для суспільства і, безперечно, цікава для наукового дослідження». Саме це новоспечений молодий фахівець із реклами і довів через сім років, опублікувавши під своїм ім’ям ще два фрагменти з тих самих чужих дисертацій у вигляді статей у Віснику КНУ.
Статті
Загалом у нинішнього заступника міністра на момент публікації цього матеріалу було виявлено шість статей у міжнародних наукових журналах, і всі шість без винятку із масовими некоректними запозиченнями.
2012 року доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка, тоді ще кандидат наук, опублікував дві статті українською мовою у Віснику КНУ (серія «Економіка»). Одна із статей — «Соціально-економічне значення сучасної реклами та рекламної діяльності» — дублює фрагмент із дисертації Смирнової, друга — «Еволюція процесу теоретичного усвідомлення сутності реклами різними економічними школами та особливості їхніх поглядів» — з дисертації Вєчкінзової. Тобто нічого нового майбутній доктор наук і заступник міністра тоді ще не вигадав: суцільний плагіат із дисертації, що стосується Росії, і заміна Казахстану на Україну в другій роботі, списаній із дослідження про Казахстан. Додатковий інтерес становлять хіба що дев’ять англомовних джерел, зазначених у списку літератури до першої статті (скопійованих із дисертації Смирнової): вийшло, що у статті про сучасну рекламу, опублікованій у 2012 році, всі джерела належать до періоду 1964-1988 років. Чомусь редакцію Вісника КНУ, а також рецензентів статті, якщо такі були, це не збентежило.
У 2016 році Вітренко опублікував статті у двох румунських журналах. Публікації присвячені сфері послуг – темі майбутньої докторської дисертації. Обидві статті створені шляхом перекладу з російської на англійську мову великих фрагментів тексту з двох чужих докторських дисертацій.
Стаття Theoretical Comparative Analysis of A Good and Service As Base Economic Theory’s Categories, опублікована в журналі Studia Securitatis, копіює текст із дисертації Софіної Т. Н. «Ринок послуг: методологічні основи формування та функціонування», захищеної в 1999 році. Очевидно, Вітренко вирішив, що за 17 років ринок послуг не змінився або, на його думку, Україна на той момент відстала від Росії з послуг на цілих 17 років. Втім, цитату з Маркса, наведену в російській дисертації, Вітренко все ж таки у «своїй» статті пропустив. Натомість при копіюванні російських проблем забувся виправити Росію на Україну, тож у статті про Україну раптово з’ясувалося, що проблеми соціальної безпеки в Росії «поки що недостатньо перебувають у полі зору, як теоретиків, так і практиків» (переклад з англійської).
Стаття Service Sector in Structure of National Economy of Ukraine: Features, Dynamics and Main Trends, опублікована у журналі Revista Economica, містить шматки перекладеного англійською тексту з дисертації Махошевої С.А. «Сфера послуг та формування нової архітектури розвитку регіональних соціально-економічних систем», захищеної у Нальчику у 2009 році. У цій статті автор був уважнішим при копіюванні тексту, всі заміни виконані сумлінно:
Росія <—> Ukraine;
російські компанії <—> Ukrainian service sector;
економіка Росії <—> Ukrainian economy;
російський ринок послуг <—> Ukrainian service market.
2020 року Андрій Вітренко, вже доктор наук, але ще доцент КНУ ім. Тараса Шевченка, заступник декана з наукової роботи та міжнародного співробітництва економічного факультету, став співавтором двох статей, присвячених управлінню підприємствами. Статті були опубліковані в індійських журналах, що видаються міжнародним видавництвом IAEME – одним із найбільших у світі академічних видавництв відкритого доступу.
У журналі International Journal of Management була опублікована стаття Comprehensive System of Financial and Economic Security of the Enterprise. Співавторами статті стали шість кандидатів та докторів економічних наук із шести міст України: крім Вітренка О.О. з Києва, це Стащук Є.В із Луцька, Кузьменко О.В. з Дніпра, Коптєва О.М. з Харкова, Тарасова Є.В. з Одеси та Довгань Л.П. з Ірпіня. Як усі ці люди об’єдналися у роботі над спільною публікацією? Усі спроби знайти ще якісь спільні публікації Вітренка з кимось із згаданих вчених чи виступи на конференціях, де вони теоретично могли познайомитись, успіхом не увінчалися. Зазвичай такі короткоживучі об’єднання — чітка ознака купівлі співавторства через якусь із багатьох існуючих «бірж» із торгівлі публікаціями; у минулому випуску Плагіат-навігатора ми згадували три такі біржі, і можна не сумніватися, що цей список неповний.
Один із секретів популярності цих «бірж» полягає в тому, що факт купівлі в них публікації важко виявити, ми можемо лише припускати покупку співавторства за непрямими ознаками. Натомість, є факти, які українські колеги довели цілком надійно: для створення публікації за участю Вітренка було використано російське керівництво з теорії управління, яке вийшло на 11 років раніше в Москві, це книга Новікова Д. А. «Теорія управління освітніми системами», 2009 року видання. До речі, перед нами досить рідкісний випадок: зазвичай ми в покупних публікаціях плагіату не бачимо, а «Міжнародний видавець», у якого можна знайти сотні куплених публікацій на сайті Дисернет, заявляє: «У наших статтях немає плагіату!» І це, за нашими спостереженнями, правда, їхня продукція цілком оригінальна, тільки вона не має відношення до «авторів», які одержують визнання та дивіденди від публікації чужих текстів.
Актуальні відео про науку під час війни, інтерв’ю, подкасти та стрими зі знаменитими вченими – на YouTube-каналі T-invariant. Стати нашим передплатником!
У статті Вітренка ми бачимо класичний плагіат з ілюстраціями, скопійованими з джерела запозичень (з переведеним текстом), і з фальсифікацією посилань. Схоже, журнал International Journal of Management взагалі полюбився українським плагіаторам: завдяки розслідуванням колег ця публікація виявилася вже третьою некоректною статтею українських авторів у журналі, і скрізь приблизно те саме: великий колектив різнорідних співавторів, некоректні запозичення з російськомовного джерела в англійському перекладі.
Друга стаття за участю Вітренка за 2020 рік Features of Internationalization of SMEs під Influence of the Institutional Environment у журналі International Journal of Advanced Research in Engineering and Technology за всіма параметрами схожа на попередню. Шість співавторів із різних міст України (мабуть, шість — це максимум, дозволений журналом), збігів із попереднім колективом, окрім Вітренка, немає. Співавтори так само не пов’язані один з одним спільними роботами, хіба що виглядають солідніше: Тарасюк Г.М. – декан, Басюркіна Н.І. – завкафедри, Шлапак А.В. – замзавкафедри (а зараз уже проректор та депутат Київської міської ради від фракції «Батьківщина»), Бережницька У.Б. – завкафедри, і тільки Косіченко І.І. – тодішня аспірантка.
Та й знову запозичення: в даному випадку переклад на англійську мову тексту з російської дисертації Цуканова Т. В. «Інтернаціоналізація російських підприємств малого та середнього бізнесу: дія інституційного середовища», захищеної в 2015 році в Санкт-Петербурзі. Крім тексту, скопійованого суцільним потоком, з дисертації Цуканова в статтю переносяться ілюстрації, схеми та таблиці, що зазнали творчої переробки, яка полягає в перекладі англійською, заміні деяких елементів місцями та з’єднанні двох таблиць в одну. Заразом у переробленій таблиці виконано фальсифікацію даних: результати бізнесу в Росії трансформуються в дані бізнесу в Україні.
Скандали з плагіатом у наукових працях великих чиновників періодично вражають європейські країни. В останні роки міністри Австрії, Німеччини, а потім Норвегії пішли у відставку через звинувачення у плагіаті. В Україні це вже п’ятий плагіатний скандал на високому рівні: зокрема, обох міністрів освіти і науки, з якими як заступник встиг попрацювати наш герой, у різний час звинувачували у плагіаті в їхніх дисертаціях. У травні 2023 року нинішній міністр Оксен Лісовий добровільно відмовився від наукового ступеня, що призвело до зупинення процесу перевірки дисертації на плагіат. У лютому 2024 року Нацагентство забезпечення якості вищої освіти закликало Міністерство освіти і науки позбавити екс-міністра Сергія Шкарлета ступеня доктора економічних наук, проте Київський окружний адміністративний суд скасував рішення Нацагентства про плагіат у дисертації Шкарлета (сам Шкарлет заперечує наявність плагіату у своїй дисертації).
Подивимося, як розвиватимуться події з Андрієм Вітренком.