4 грудня Московський обласний суд засудив 34-річного вченого-фізика Артема Хорошилова за чотирма статтями (серед яких — державна зрада та приготування до диверсії) разом до 21 року позбавлення волі. Згідно з вироком, перші п’ять років він проведе у в’язниці, термін, що залишився – у колонії суворого режиму. Це рекордний термін для вчених за звинуваченням у державній зраді. Кореспондент T-invariant поговорила з Тамарою Хорошіловою, матір’ю вченого. Вона впевнена, що не дочекається визволення сина: «Мені цього року виповнилося 66 років, до кінця його терміну точно не доживу. Для мене це смертний вирок. Вони мене цим вироком убили».
Артем – її єдиний син. Хорошилов-старший помер від раку 2007 року, коли синові було 16 років. «Це не мені після смерті чоловіка доводилося поодинці піклуватися про сина, а син узяв всю турботу про мене на себе, — каже Тамара Іванівна. – Рано змужнів. Та він і навіть зараз, перебуваючи за ґратами, дбає про мене. У кожному листі і при кожній нагоді: “Мамо, як ти почуваєшся? Як ти?” Про себе самого, щоб мене зайвий раз не засмучувати, пише винятково, що там все добре. Якось я не витримала і написала у відповідь: “Синку, ну ти вже не перегинай, в’язниця – не курорт!” А в нього, як він це все описує, немов санаторні умови. Мені ж йому про себе відповісти нічого доброго. Кримінальне переслідування сина дуже позначилося на моєму здоров’ї. Всі мої тяжкі хронічні захворювання тільки загострилися. Додалися нові, особливо багато їх тепер із неврологічної частини. Лікарі загрожують операціями і лякають тим, що якщо так і далі піде, я скоро зовсім не зможу ходити…»
Раніше в T-invariant
Але набагато більше, ніж себе, Тамара Хорошилова жаліє сина. У Артема були плани на життя – звичайнісінькі: завести сім’ю і дітей, досягти успіху в науці. «Як показав на допиті в суді його науковий керівник, Артем справді міг багато зробити як вчений-фізик, — вважає Тамара Іванівна. — Він постійно займався науковою роботою: обчислення, досліди… Добами пропадав у лабораторії».
З приводу осудного сина Тамара Хорошилова каже, що навіть за тими статтями, в яких він повністю («державна зрада» за пожертву українському благодійному фонду «Повернися живим», одному з найбільших, які допомагають українським військовим) або частково (атака на інфраструктуру) визнав свою провину, вона його винною не вважає.
Головні новини про життя вчених під час війни, відео та інфографіка – у телеграм-каналі T-invariant. Підпишіться, щоби не пропустити.
«А як він міг не допомагати, якщо ми з ним українці? І у нас родичі в Україні завжди жили і після лютого 2022 року залишаються там, що на Київщині, — пояснює вона. — Моє дівоче прізвище — українське. І тато у нас був українець. Чесно кажучи, ніколи не цікавилася, прізвище Хорошилов за своїм походженням — російське, українське чи ще якесь. Ще чотири роки тому це було абсолютно неважливо — яка різниця, аби людина була хороша. А нині про це [українське коріння] і говорити не можна. Я півжиття прожила в Україні, а Артем уже народився і виріс у підмосковному Ногінську, до всіх подій він часто їздив в Україну, відвідував обох бабусь, інших рідних…»
700 тисяч рублів, які Артем переказав фонду «Повернися живим», були всіма його заощадженнями. «Він збирав їх упродовж багатьох років, — зазначає Тамара Хорошилова. — І відправив туди все, що заробив за все життя, все, що мав. Ну як це – навіщо? Підтримати рідних. Безпосередньо рідним він переказати ці гроші не міг, адже грошові перекази між Росією та Україною обрубали практично відразу після початку “СВО”. Зі мною він не радився – відправив і все».
Тамара Іванівна не вірить, що її син був здатний на диверсію, у приготуванні до якої його також звинувачують. «Людина, яка віддавала гроші біженцям і підгодовувала покинутих котів і собак, на таке не здатна, — переконана вона. — Три види селітри, яку знайшли в квартирі, він використав для добрива. Один із цих видів придатний лише для цих цілей. Артем усе життя щось вирощував. Я тільки про щось заїкнуся — він біжить і купує. Ось він і накупив цієї селітри. Спеціально для мене з самого дитинства він почав вирощувати: квіти, огірки, помідори, лимони… Потім розсада. Це для тата — на цвинтарі. Він побачив, що там погано росте, і купив цю селітру … Яка саме потрібна, не знав, і купив їх три. Одна, як підсумував експерт, для диверсії не годиться. Але це ні слідство, ні звинувачення, ні суд у розрахунок не взяли… Та й майже цілий рік після обшуку, коли в нього знайшли цю селітру, він жив і працював собі спокійно. Він і не думав нікуди їхати, не думав, що займається чимось протизаконним».
Хроніки переслідування
Вирок Хорошилову – рекордний. Загалом зараз ув’язнено 34 вчені, викладачі, інженери-дослідники з нашої картотеки. T-invariant випустив черговий випуск проекту «Хроніки переслідування вчених» зі списком 10 найбільших термінів ув’язнення, які затвердили суди.
Артем Хорошилов – 21 рік (державна зрада)
Олексій Воробйов – 20 років (державна зрада)
Руслан Шадієв – 18 років (державна зрада)
Олександр Шиплюк – 15 років (державна зрада)
Анатолій Маслов – 14 років (державна зрада)
Дмитро Кижменєв – 13 років (державна зрада)
Валерій Голубкін – 12 років (державна зрада)
Анатолій Губанов – 12 років (державна зрада)
Олександр Луканін – 7,5 років (державна зрада)
Олександр Куранов – 7 років (державна зрада)
Селітра у кримінальній справі Хорошилова стала доказом у звинуваченні у приготуванні до «незаконного виготовлення вибухових речовин та вибухових пристроїв», а за приготування до диверсії порахували зроблену ним на прогулянці неподалік будинку в рідному Ногінську фотографію. У ній силовики розглянули не лише основний об’єкт зйомки — ліс, а й залізничні колії, які нібито ведуть до місцевої військової частини.
«Та ці шляхи давно вже травою поросли, ну, може, якийсь щебінь по них і возять, — зітхає Тамара Хорошилова. – Яка військова частина, які вантажі? Ця фотографія – та там красиво просто! Там ліс, це поряд з будинком, ми там гуляємо. У мене самої є в домашньому архіві фотографія 20-річної давнини, де я стою на цьому ж місці, на цій залізничній гілці. Із квітами».
Що ж до свідчень у зв’язку зі звинуваченням в атаці на сервери «Пошти Росії», Тамара Іванівна припускає, що Артем міг їх дати, перебуваючи під сильним тиском. У чому воно полягало, вона розповіла не для публікації — «щоб ще більше не зашкодити синові».
Актуальні відео про науку під час війни, інтерв’ю, подкасти та стрими зі знаменитими вченими – на YouTube-каналі T-invariant. Стати нашим передплатником!
Під час проголошення вироку вона плакала. «Ні-ні, це ви ще не знаєте, як я навчилася плакати за ці два роки, що в мене відібрали сина. Це я ще не плакала. Це я, навпаки, стримувала себе, щоб зайвий раз не засмутити його, щоб і він тримався», — зірваним від плачу голосом пояснила мама Артема, покидаючи будівлю суду.
Артем Хорошилов у 2008 році вступив до Московського фізико-технічного інституту (МФТІ), там же у 2014 році з відзнакою закінчив магістратуру – факультет проблем фізики та енергетики. Після МФТІ почав працювати в Інституті загальної фізики ім. А.М. Прохорова (ІОФ РАН) у відділі низьких температур та кріогенної техніки, а також займався репетиторством з фізики та математики. Автор і співавтор кількох десятків публікацій у найпрестижніших російських та іноземних наукових журналах. Кандидат фізико-математичних наук. T-invariant докладно описував хроніку його переслідування та судових засідань. 25 листопада 2025 року Артем Хорошилов виступив із останнім словом і, зокрема, так пояснив свої мотиви: «Особисто для себе я прийняв рішення, що не можу залишатися осторонь і просто жити як раніше. Метою всіх моїх дій було допомогти врятувати хоча б одне життя на цій війні, хоч би скільки це мені коштувало». Його останнє слово можна прочитати тут.
4 грудня Хорошилов прослухав вирок і показав на камери три пальці: цей знак часто демонструють у судах, він символізує український тризуб.