Раніше в Плагіат-навігаторі
- Випуск 1: Китай-Україна-Польща. Історія китайського вченого, який захистив у Харкові дисертацію, що складається з перекладених українською мовою російськомовних робіт.
- Випуск 2: Росія – Таджикистан – Іран. Розповідь про іранських вчених, які захистили дисертацію у 2011-2013 роках у Таджикистані під егідою російської ВАК
- Випуск 3: Росія-Сербія-Туреччина-Швейцарія-Литва. Історія сербського вченого, який не гидився ні покупкою співавторства, ні відвертим плагіатом
- Випуск 4: Росія-США-Бразилія-Великобританія-Швейцарія-Індія. Розповідь про викладача Сеченівського університету, який впровадився в ірано-іракську схему публікацій у топових наукових журналах Європи та Америки та створив безперебійно працююче підприємство з торгівлі публікаціями на базі власного університету
- Випуск 5: Росія-Україна-Румунія-Індія. Історія заступника міністра освіти і науки України Андрія Вітренка, у дисертації та наукових статтях якого було виявлено плагіат
- Випуск 6: Росія-Україна. Розповідь про те, як в умовах війни транскордонний переказний плагіат став комерціалізованою схемою підвищення наукових показників для російських та українських вчених
- Випуск 7: Росія – Таджикистан – Франція. Історія скромного таджицького бухгалтера, який пройшов шлях до голови Академії наук країни
- Випуск 8: Росія-Польща-Австралія. Історія публікацій в австралійських журналах, в якій зійшлися разом сімейний клан Жукових-Федякіних із РДСУ, екс-міністр культури Володимир Мединський, екс-ректор РДСУ Наталія Починок та кубанський інженер
Нещодавно було виявлено, що стаття у журналі «Известия Кабардино-Балкарского научного центра РАН» за 2024 рік, присвячена особливостям розвитку цифрової економіки, — дослівний переклад російською мовою частини дисертації, захищеної роком раніше в Києві українською мовою. Відомо, що автор цієї статті – доктор економічних наук, професор, головний науковий співробітник та завідувач лабораторії проблем рівня та якості життя Інституту соціально-економічних проблем народонаселення ФНДСЦ РАН, а також заслужений діяч науки Республіки Дагестан Сергій Дохолян*. Як це може бути? Шановний учений, член редколегії того самого журналу «Известий» (і редколегій ще восьми наукових журналів), постійний член експертної ради РАН — скачав з інтернету чужу роботу українською мовою, переклав її російською та видав за свою працю?
Тоді ж ми виявили, що та сама українська дисертація також стала джерелом натхнення і для співавторів із Чеченського та Дагестанського університетів. Щоправда, переклали вони російською мовою та опублікували під своїми іменами зовсім інший фрагмент тексту з цієї дисертації.
Головні новини про життя вчених під час війни, відео та інфографіка – у телеграм-каналі T-invariant. Підпишіться, щоби не пропустити.
В обох випадках автори, їх афіліації, журнали, фрагменти тексту різні, а джерело наукової творчості одне. Залишається лише припустити, що тут задіяна третя сторона, яка цілеспрямовано підготувала тексти майбутніх наукових публікацій і запропонувала їх зацікавленим авторам. Саме за таким принципом влаштовані paper mills – фабрики фальшивих публікацій у наукових журналах. Очевидно, і Дохолян, і вчені з Махачкали та Грозного одночасно, між собою не змовляючись, скористалися послугами такої фабрики.
Які масштаби перекладного плагіату в російськомовних наукових журналах, зокрема, з дисертаційних робіт, що знаходяться у вільному доступі, українською мовою? Якою є історія цього явища? Наскільки географічно поширене це явище? Який соціальний статус плагіаторів-перекладачів? Щоб знайти відповіді на ці питання, T-invariant за допомогою сучасних засобів обробки природних мов (NLP) «перетнув» колекцію україномовних дисертаційних робіт (понад 150 тисяч) із текстами російськомовних публікацій (понад три мільйони) за період з 2012 по 2022 рік включно. Потім були відібрані лише ті статті, які містили масштабні переказні запозичення з україномовної дисертації та були опубліковані за часом пізніше дати захисту дисертації-джерела. У результаті вийшло трохи більше ста російськомовних публікацій.
З отриманих у такий спосіб сотні публікацій ми відняли ті, автори яких афілійовані з українськими університетами. Зрештою залишилося лише 58 статей, опублікованих у російських російськомовних журналах. Розподіл у часі цих публікацій показано на рисунку.
З цієї діаграми видно, що до появи загальнодоступних засобів автоматичного перекладу на початку 2020-х явище перекладного плагіату не набувало широкого поширення. Як і слід очікувати, розквіт транскордонного перекладного плагіату настає з важливим поліпшенням якості автоматичного перекладу та освоєнням його загальнодоступних інструментів.
Треба сказати, що серед відібраних для подальшого розгляду п’ятдесяти восьми публікацій є два автори з Білорусі та по одній з Киргизстану, Казахстану та Китаю. В іншому географія авторів представлена найширшим чином – від міста Владивосток до Санкт-Петербургу. Такий самий широкий розподіл авторів-плагіаторів за їхнім соціальним статусом: від студентів та аспірантів до проректорів та ректорів. Ректор, щоправда, лише один — із Вітебського державного університету (Білорусь). Проректор РДСУ (на момент публікації) також один. Натомість доцентів та професорів серед авторів чимало. Є серед авторів відібраних публікацій і зовсім екзотичні афіліації, які важко побачити у наукових статтях. Найбільш яскравим прикладом являється Михайло Г., заступник командира бригади по тилу, начальник тилу, 77-а зенітна ракетна бригада. Публікація Михайла збіглася за часом із початком повномасштабної військової агресії, а вже через рік за «успіхи» (аж ніяк не в науковій сфері) зенітній ракетній бригаді надали почесне звання «гвардійської».
Актуальні відео про науку під час війни, інтерв’ю, подкасти та стрими зі знаменитими вченими – на YouTube-каналі T-invariant. Стати нашим передплатником!
Така надійна ознака функціонування paper mills, як випадкові співавторства, з’являється лише 2021 року. А вже наступного року виникає стійкий зв’язок між paper mills та видавництвом наукового журналу. Серед двадцяти п’яти публікацій 2022 року п’ятнадцять — у журналі «Управління освітою: теорія та практика», що входить до переліку ВАК. Роком раніше таких публікацій була лише одна з десяти. Феномен злиття (або захоплення) paper mills із видавництвами наукових журналів був відзначений у нещодавно опублікованому масштабному дослідженні міжнародного ринку фальшивих наукових праць (5). За ходом зазначимо, що згідно з офіційною позицією керівництва Єдиний державний перелік наукових видань (ЄДПНВ), в яких мають публікуватися російські вчені, буде розширено за рахунок включення до нього майже всіх видань зі «списку ВАК». Мало того, видання цього списку ВАК отримають пріоритет над престижними іноземними науковими журналами. Спостерігаючи на нашому прикладі, наскільки Paper mills, що легко набирають силу, завойовують відносно слабкі журнали, можна з упевненістю сказати, що пріоритет доморощених видань зі «списку ВАК» призведе до ще більшого хаосу на російському академічному ландшафті.
Явище перекладного плагіату з україномовних джерел з усіма застереженнями, що мають місце поправками та екстраполяцією, поки що не набуло катастрофічного масштабу. Однак небезпечна тенденція зберігається, і якщо найближчими роками не буде вжито адекватних контрзаходів (і більше того — відбудеться присвоєння низькопробного наукового продукту), на нас чекають цікаві часи.
*За даними Дисертнету Сергій Дохолян у 2001 році захистив докторську дисертацію, в якій пізніше виявили масштабні некоректні запозичення. З того часу він брав безпосередню участь як науковий керівник або офіційний опонент у захисті як мінімум п’ятдесяти дисертацій, у яких також були виявлені масштабні некоректні запозичення. Не дивно, що вже дванадцять його дисертантів позбавлені наукового ступеня за плагіат.