
Російський військовий науково-дослідний інститут у 2025 році опублікував у відкритому науковому журналі модель прориву рою дронів через систему протиповітряної оборони. Розрахунки було виконано в хмарному сервісі компанії Google із використанням графічного прискорювача NVIDIA Tesla T4, представленого ще у 2018 році. У цій самій статті великий фахівець із ройових технологій визнає, що Росія відстає за кількістю досліджень у цій сфері майже на два порядки від Китаю, США та інших провідних держав. T-invariant незалежно підтвердив це відставання за базою наукових публікацій OpenAlex, а також з’ясував, що Україна публікує робіт про рої безпілотників у півтора раза більше, ніж Росія, а про протидію дронам — майже втричі більше. Опитані T-invariant експерти зазначають, що, судячи з технологій, застосованих під час листопадових атак на Кримський міст, Україна випередила Росію не лише в теорії, а й на практиці. На їхню думку, Збройні сили України використали так званий гетерогенний рій дронів, а результатом атаки стало руйнування конструкцій мосту.
«Ми програємо і технологічну, і економічну конкуренцію у світі. Причому ми програємо її не лише Китаю та США, ми в чомусь програємо й Україні, яким би неприємним це не було навіть для мене самого… У цій війні на виснаження ми не виграємо конкуренцію…»
Ці слова економіста Андрія Клепача коштували йому високооплачуваної посади в державній корпорації ВЕБ.РФ. Як повідомляли ЗМІ, після резонансу навколо його виступу про відставання Росії Клепача звільнили за дзвінком із Кремля ледь не того самого дня.
Про програну технологічну гонку говорять не лише економісти. У журналі Південного федерального університету «Известия ЮФУ. Технические науки» (№ 2 за 2025 рік) вийшла стаття трьох співробітників Головного науково-дослідного випробувального міжвидового центру перспективного озброєння Міноборони РФ (ГНДІМЦ ПО) під назвою: «Модель машинного навчання ухилення рою від впливу антагоністичного середовища».
Центр було створено у 2021 році, незадовго до початку повномасштабного вторгнення в Україну. За інформацією ТАСС, його штат перевищує 200 осіб.
Співробітники ГНДІМЦ ПО беруть участь у наукових конференціях Інституту проблем управління РАН, присвячених технологіям подвійного та військового призначення. На цих конференціях представлені й інші структури Міноборони РФ:
- Управління перспективних міжвидових досліджень і спеціальних проєктів;
- Управління розвитку технологій штучного інтелекту;
- Головне управління інноваційного розвитку;
- Військово-науковий комітет Збройних сил РФ.
ГНДІМЦ ПО курує Управління перспективних міжвидових досліджень і спеціальних проєктів, керівник якого Євген Шмирін згадувався в розслідуваннях про діяльність центру безпілотних систем «Рубікон».
Автори статті визнають значне відставання Росії за кількістю відкритих досліджень у сфері ройових технологій:
«Обсяг відкритих закордонних публікацій, присвячених дослідженню різних аспектів використання ройових структур для розв’язання різноманітних цивільних та військово-технічних завдань, лише за останні 2–3 роки майже на два порядки перевищує кількість вітчизняних публікацій. На жаль, це відставання продовжує зростати».
T-invariant перевірив твердження зі статті за базою публікацій OpenAlex. Було проаналізовано публікації за 2022–2026 роки, у заголовках або анотаціях яких зустрічаються формулювання «UAV swarm», «drone swarm», «swarm of unmanned aerial vehicles» та «multi-UAV», після чого роботи було розподілено за країнами афіліації авторів.
Автори статті — старші наукові співробітники В’ячеслав Абросимов і Гліб Долгов, а також молодша наукова співробітниця Катерина Михайлова — не помилилися.
Усього у світі за цими запитами було знайдено 10 195 публікацій, із яких лише 92 пов’язані з Росією. Це становить близько 0,9% світового масиву. Загальна кількість знайдених робіт перевищує російський показник приблизно у 111 разів.

За кількістю публікацій лідирує Китай: 5835 робіт, що приблизно у 63 рази більше, ніж у Росії, і майже у 10 разів більше, ніж у США (594 роботи).
Україна випереджає Росію приблизно у півтора раза: 145 публікацій проти 92. У дослідженнях, присвячених протидії безпілотникам, різниця ще помітніша: 36 робіт проти 13, тобто майже утричі.
Водночас кількість відкритих публікацій не дає змоги безпосередньо судити про технологічні можливості держав. Не всі дослідження потрапляють до OpenAlex, а частина військових розробок може залишатися закритою.
Проте наведені дані свідчать про значне відставання Росії від провідних країн за кількістю опублікованих наукових робіт, присвячених ройовим технологіям.
ДОВІДКА T-INVARIANT
В’ячеслав Абросимов (нар. 1952) — доктор технічних наук, старший науковий співробітник, член-кореспондент Російської академії ракетних і артилерійських наук. Провідний науковий співробітник ГНДІМЦ ПО. Займається груповим управлінням безпілотниками та роботами (роями й «колективами» автономних апаратів), багатоагентними системами, застосуванням штучного інтелекту в озброєнні. Серед його праць: «Груповий рух інтелектуальних літальних апаратів в антагоністичному середовищі» (2013); «Колективи інтелектуальних літальних апаратів» (2017). За даними РІНЦ, у Абросимова 94 наукові роботи та 416 цитувань. У міжнародних базах даних фігурують 36 його публікацій.
У статті «Модель машинного навчання ухилення рою від впливу антагоністичного середовища» В’ячеслав Абросимов та його співавтори пишуть таке:
«Рамки цієї роботи обмежуються питаннями подолання протидронової оборони (ПДО) безпілотниками малого класу (міні-, мікро- та нано-БПЛА). Їхніми характерними особливостями є вкрай незначні геометричні параметри та низька ефективна площа відбиття. Тому потужні російські системи військової ППО, створені для інших цілей, виявляються малоефективними у питаннях виявлення та розпізнавання БПЛА малого класу, демонструють низьку ймовірність ураження навіть за допомогою гарматного озброєння при високій витраті боєприпасів тощо. Водночас рій таких БПЛА за вартістю не перевищує кількох сотень тисяч рублів. Вирішення різноманітних військово-технічних завдань такими роями значною мірою залежить від технологій, що використовуються під час побудови системи ПДО, а також від стратегій дій БПЛА, як одиночних, так і, особливо, колективних. Увесь комплекс завдань із виконання роями малих БПЛА різних місій (розвідка, логістика, проникнення на об’єкт, що охороняється (завдання «дифузної бомби»), забезпечувальні місії тощо) зводиться до задач планування, які розв’язуються з використанням методів оптимізації, евристичних алгоритмів, машинного навчання, штучного інтелекту та інших підходів.»
Цікаво, що для навчання нейромережевої моделі співробітники військового НДІ скористалися хмарною платформою Google Colab та графічним прискорювачем NVIDIA Tesla T4, випущеним у 2018 році. Про це прямо йдеться у статті:
«Навчання моделі нейронної мережі проводилося на онлайн-платформі Google Colab у середовищі виконання з графічним прискорювачем NVIDIA Tesla T4. Час навчання з формуванням зображень для візуалізації процесу кожні 100 кроків для рою з 30 об’єктів і 1000 епох становив приблизно 2,5 години. Тривалість навчання суттєво й, як з’ясувалося, нелінійно залежить від розміру рою, для якого виробляється стратегія. Так, зокрема, для рою з 200 об’єктів час навчання становить 13,8 години, а для 300 об’єктів — уже 25 годин».
Як слід розуміти ці розрахунки? У 2025 році НДЦ Міністерства оборони РФ будує свою модель на безкоштовному закордонному сервісі з використанням прискорювача 2018 року випуску, а дві з половиною години таких обчислень за комерційними розцінками коштують близько двох доларів США. А коли завдання намагаються масштабувати, час навчання зростає нелінійно: 2,5 години для тридцяти апаратів, 25 годин для трьохсот, після чого експеримент фактично зупиняється.
За оцінками користувачів, одна сесія безкоштовної версії Google Colab не перевищує 12 годин, сесія автоматично завершується після 90 хвилин бездіяльності, а місячний ліміт роботи з GPU становить близько 30 годин (хоча сам Google наголошує, що доступ до ресурсів не гарантується, а ліміти є адаптивними та можуть змінюватися з часом).
Безперервна робота протягом 25 годин у такий режим не вписується.
З опублікованих даних неможливо встановити, чи оплачували співробітники НДІ обчислення. Також невідомо, чому вони обрали саме Google Colab і чи мав центр власні обчислювальні потужності для виконання подібних завдань.
Водночас сам факт використання американського хмарного сервісу російськими військовими дослідниками є примітним на тлі санкцій та політики російської влади щодо закордонних технологічних платформ.
КОНТЕКСТ
«Президент сказав — будемо душити»
Приблизно в той самий час, коли вийшла стаття, у 2025 році Путін заявив, що «треба душити закордонні сервіси на кшталт Zoom і Microsoft, які не до кінця пішли з Росії та обмежують розвиток вітчизняного ІТ-сектору». «Президент сказав — будемо душити», — прокоментував його слова міністр цифрового розвитку РФ Максут Шадаєв.
Google російська влада почала «душити» однією з перших серед закордонних технологічних компаній. Для цього використовували цілий набір заходів: адміністративні та оборотні штрафи, неустойки за позовами ЗМІ, арешт активів. Згодом цей процес набув гіперболізованих, майже анекдотичних масштабів.
За повідомленнями ЗМІ, вимоги російських телеканалів до Google за невиконання судових рішень щодо відновлення їхніх YouTube-акаунтів з урахуванням нарахованих неустойок досягали таких величин:
— Наприкінці жовтня 2024 року — 2 ундецильйони рублів, тобто двійка з 36 нулями.
— На початку грудня 2024 року — 8 ундецильйонів рублів, тобто вісімка з 36 нулями.
— Станом на 17 лютого 2025 року — 2,8 дуодецильйона рублів. Дуодецильйон — це одиниця з 39 нулями.
Абросімов із колегами не приховують контекст своєї наукової роботи. У вступі та висновках вони посилаються на «досвід спеціальної військової операції в Україні»:
«”Антагоністичне середовище” — це система протиповітряної оборони. Мета дослідження сформульована без жодного маскування: “розробка підходу до розв’язання практичного завдання — проникнення рою БПЛА на об’єкт, що охороняється системою оборони”.
Автори описують проблему так. Окремі мікро- та нанодрони на висотах до 300 метрів виявляються оптичними засобами противника лише на відстані 500-700 метрів під час спостереження збоку та 200-400 метрів, якщо апарат летить назустріч. Мінідрони можна виявити на відстані до двох-трьох кілометрів. Поєднання оптичних та електронних методів збільшує дальність виявлення у 5-14 разів, до шести-восьми кілометрів. Водночас на висотах понад 500 метрів виявлення ускладнюється.
Щільний рій зі ста апаратів на відстанях до десяти кілометрів може сприйматися як один великий об’єкт — «крилата ракета», «невеликий літак», а інколи навіть як зграя птахів. Водночас окремі апарати з ефективною площею розсіювання не більше ніж 0,01-0,05 квадратного метра надійно виявляються лише на відстані двох-трьох кілометрів. Автори також розглядають можливості зенітного ракетного комплексу (ЗРК) «Бук», здатного одночасно обстрілювати до 24 цілей.
Результати моделювання такі. Щільний рій зі ста об’єктів розміром по 20 сантиметрів з інтервалами безпеки у ті самі 20 сантиметрів уміщується в куб зі стороною трохи більш як один метр. Такий рій може бути повністю знищений одним боєприпасом із радіусом ураження 50 метрів навіть за значних помилок наведення. Однак якщо розтягнути ті самі апарати в лінію з інтервалами три-п’ять метрів, тим самим боєприпасом можна уразити не більше 20-30 % рою.
Актуальні відео про науку під час війни, інтерв’ю, подкасти та стрими з відомими науковцями — на YouTube-каналі T-invariant. Станьте нашим підписником!
На думку авторів, рій таких апаратів «за вартістю не перевищує кількох сотень тисяч рублів», тоді як відбиття його атаки ракетами зенітних комплексів є «економічно невиправданим… призводить до швидкого вичерпання бойового ресурсу ЗРК і подальшої нездатності відбити можливий наступний удар авіації та високоточної зброї».
При цьому розв’язання цієї задачі, по суті, нічого не коштує: достатньо змінити геометрію бойового порядку. Рій, здатний змінювати щільність залежно від обставин, під час підльоту рухається компактно, заощаджуючи ресурси зв’язку, навігації та координації, а в потрібний момент розсіюється в хмароподібне утворення.
Підписуйтеся на нас у соціальних мережах
Абросімов багато років займається цією тематикою. У 2013 році вийшла його монографія «Груповий рух інтелектуальних літальних апаратів в антагоністичному середовищі». На неї припадає близько 50 цитувань, що робить її другою за популярністю серед його наукових праць.
Загалом 2013 рік став для Абросімова переломним: він переключився з цивільної тематики на військову. Того ж року в нього вийшли статті «Багатоагентний підхід до опису сценаріїв повітряно-космічної атаки» у журналі «Вісник МАІ» та «Модель групового польоту безпілотних літальних апаратів в умовах надзвичайної ситуації». Вони були написані у співавторстві з Володимиром Гончаренком.
Його дослідницька група в Московському авіаційному інституті (МАІ) та Інституті проблем управління РАН, судячи з даних OpenAlex і аналізу публікацій ключових авторів у РІНЦ, становить ядро російської наукової школи ройових технологій.
ДОВІДКА T-INVARIANT
Інші роботи В’ячеслава Абросімова
- «Питання формалізації траєкторій руху зграї та рою об’єктів управління» (2014).
- «Моделювання моніторингу місцевості в активному ворожому середовищі з використанням властивості “жертовності” агента» (2015).
- «Необхідні та достатні умови “самопожертви” агента» (2016).
- Монографія «Колективи інтелектуальних літальних апаратів» (2017) — найбільш цитована робота Абросімова, на яку посилаються 53 рази.
- «Стратегія поведінки автономного робота в середовищі протидії» (2017), написана у співавторстві з Петром Скобельовим, керівником самарської школи мультиагентних систем.
- Sacrifice as Paradigm of Robot Behavior in Group («Самопожертва як парадигма поведінки робота в групі») (2019).
- «Синтез хаотичних просторово-часових структур роєм об’єктів управління» (2021).
Що в Україні?
Дослідження ройових технологій в Україні зосереджені у кількох наукових центрах. За даними OpenAlex, займає позицію лідерства Національний аерокосмічний університет «Харківський авіаційний інститут» (80 робіт). Далі йдуть:
- Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» (54 роботи);
- Національний університет «Львівська політехніка» (29);
- Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (26);
- Київський авіаційний інститут (24).
Дослідженнями також займаються Інститут кібернетики імені В. М. Глушкова НАН України, Національний університет оборони України та Державний науково-дослідний інститут випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки.
Прямий аналог досліджень Абросімова в Україні також існує, причому його було опубліковано раніше. У 2024 році Олег Федорович, Дмитро Крицький, Леонід Малєєв, Ксенія Рибка та Андрій Рибка з Харківського авіаційного інституту опублікували статтю «Military Logistics Planning Models for Enemy Targets Attack by a Swarm of Combat Drones» («Моделі планування військової логістики для атаки цілей супротивника роєм бойових дронів»).
Завдання є дзеркальним до російського: не подолати оборону за допомогою рою безпілотників, а спланувати масований удар бойових дронів по цілях противника.
Проте головна відмінність полягає не в цьому. Українські військові дослідницькі установи публікують роботи, засновані на емпіричних даних, отриманих під час війни. У тому ж 2024 році Харківський національний університет Повітряних Сил спільно з Національним університетом оборони України опублікував працю «Про особливості бойового застосування FPV-дронів у війні між Росією та Україною», а Військова академія Національної гвардії разом із тим самим університетом — дослідження «Основні тенденції застосування безпілотної авіації в російсько-українській війні».
Російські ж дослідники посилаються на «досвід спеціальної військової операції» як на обґрунтування актуальності своїх робіт, проте не наводять із цього досвіду жодної цифри. Усі характеристики в статті Абросімова взяті з відкритих джерел щодо систем ППО та з монографій, а не з бойових звітів. Одна сторона публікує результати спостережень, інша — лише обґрунтування.
Закрита тематика
Опитані T-invariant експерти обережно оцінюють імовірне відставання Росії у сфері передових військових технологій.
«Порівнюватися за відкритими публікаціями має сенс за інших рівних умов і насамперед у фундаментальній науці. А в прикладній науці й тим більше у військовій справі ефективність підтверджується іншими показниками. Про порівняльне становище країн, які беруть участь у війні, у практичній площині ці цифри говорять лише обмежено. Дещо не публікують із міркувань секретності: у 1940-х роках публікації про поділ атомного ядра зникли з журналів саме тоді, коли ця тематика стала секретною та цілком таємною. Порівняння з Китаєм також не може бути прямим. Там дуже сильний тиск на університети щодо кількості публікацій як критерію ефективності. З огляду на те, що університетів там у багато разів більше, ніж в інших країнах, суто демографічно за більш-менш загальними темами китайські автори переважають кількістю», — заявив T-invariant колишній топменеджер російських державних корпорацій, які працювали з технологіями подвійного призначення.
Однак аргумент експерта про кількісну перевагу Китаю можна перевірити за тією ж базою OpenAlex. Якщо за загальною кількістю публікацій про ройові технології Китай випереджає Росію у 63 рази, то за кількістю робіт, які отримали десять і більше цитувань, — уже у 78 разів.
Невелика кількість російських публікацій із ройової тематики може свідчити як про нестачу профільних фахівців, так і про відсутність у них мотивації публікувати результати своїх досліджень, вважає Павло Лузін, старший науковий співробітник Saratoga Foundation.
«Можливо, писати просто немає для кого, тому що вузьке коло профільних спеціалістів і так добре знає одне одного та обмінюється інформацією напряму, а не через публікації. Але малоймовірно, що тема роїв дронів перейшла під гриф “для службового користування” або в закритий друк. Якщо такі збірники статей і відродилися, то в незначній кількості. Та й користі від цього небагато. Якщо чогось немає в академічних і галузевих публікаціях, то, найімовірніше, стан справ у цій сфері відповідний, тобто ніякий», — вважає Лузін.
ДОВІДКА T-INVARIANT
Чому в Головному НДІ перспективного озброєння Міноборони РФ розраховують модель у Google?
У російського військового відомства є щонайменше два центри, які мають обчислювальні потужності.
Перший — військовий інноваційний технополіс «ЕРА» в Анапі, створений у червні 2018 року. Його науковим керівником є Михайло Ковальчук. Серед організацій, що також мають обчислювальні ресурси, називають Російський федеральний ядерний центр — ВНДІ технічної фізики (РФЯЦ-ВНДІТФ) у Снєжинську та холдинг «Роселектроніка» (входить до складу «Ростеху»). Незалежних перевірених даних про потужність цих систем немає.
Другий центр — Національний центр управління обороною (НЦУО), розташований у будівлі Генерального штабу в Москві на Фрунзенській набережній, 22. Серед його завдань — «прогнозування розвитку збройних конфліктів і вироблення пропозицій для керівництва країни».
Таким чином, обчислювальні потужності в Міноборони РФ є. Однак НЦУО, ймовірно, орієнтований насамперед на завдання бойового управління та використовує вітчизняні операційні системи, а ресурси технополісу «ЕРА» призначені для його резидентів в Анапі. Водночас Головний науково-дослідний і випробувальний міжвидовий центр перспективного озброєння (ГНДІМЦ ПВ) є окремою московською установою.
За наявними відомостями, ані НЦУО, ані обчислювальна інфраструктура «ЕРИ» не являють собою спеціалізований кластер графічних прискорювачів, необхідних для навчання нейронних мереж. Тому співробітник московського військового НДІ, якому потрібен GPU на кілька годин, не звертається до НЦУО і не їде до Анапи.

Лузін не вважає незвичним той факт, що співробітники військового НДІ опублікували статтю, для якої використовували хмарні обчислення Google.
«Росії потрібні люди відповідної кваліфікації, належна наукова та промислова база, а також сприятливе інституційне середовище. Нічого з переліченого в Росії не перебуває в задовільному стані», — переконаний Лузін.
Самі по собі публікації співробітників військового НДІ та аналіз бази OpenAlex не дають змоги визначити, наскільки Росія відстає у сфері ройових технологій. Проте суттєву різницю в публікаційній активності з цієї тематики відзначають як автори дослідження, так і T-invariant за результатами власної перевірки.
Новий цирк чи «бойова нейромережа»?
Про технологічне відставання Росії загалом і у військовій сфері зокрема регулярно пишуть представники Z-спільноти та військові блогери. У листопаді в цьому середовищі активно обговорювали рішення московської влади вкласти 66 мільярдів рублів у будівництво нового цирку замість розробки «бойової нейромережі для керування дронами».
Найяскравіше цю думку висловив Z-блогер ЖивовЪ:
«Послухайте, якщо в Москві за 66 млрд будують цирк, а не бойову нейромережу, не центр підготовки пілотів дронів, не інститут якогось прикладного електромагнетизму, не центри бойової підготовки чи НДІ сучасної робототехніки, то, виходить, кінець СВО вже близько. От-от у Абу-Дабі домовляться, і ми разом з Америкою будемо правити світом, продавати газ у Європу та будувати цирки. Чи не так?
Адже якщо грошей нікуди подіти й їх витрачають на цирки, значить, скоро буде мир. Навіщо нам 33 власні бойові нейромережі для керування дронами по 2 млрд за штуку, якщо за ці гроші можна збудувати цілий ЦИРК у Москві!!!»
Війна дронів між Україною та Росією триває зі змінним успіхом. У ній дедалі більшу роль відіграють не окремі апарати, а гетерогенні атаки, тобто узгоджене застосування засобів різних типів, кожен із яких виконує власне завдання. Росія давно використовує таку тактику. «Герані» запускають хвилями разом із дешевими хибними цілями, крилатими та балістичними ракетами, щоб перевантажити й виснажити систему протиповітряної оборони.
У листопаді 2026 року Україна продемонструвала ще складніший варіант такої атаки під час удару по Кримському мосту. За словами Володимира Зеленського, операція тривала кілька тижнів, складалася із семи етапів і передбачала застосування 11 типів дронів та ракет. Спочатку послідовно уражали засоби ППО, радіолокаційні станції та системи радіоелектронної боротьби, після чого завдали удару по самому мосту. Автомобільний проліт разом з аркою обвалився.
Важлива деталь цієї атаки стала відома 18 листопада: Збройні сили України використали «летючі модеми» — мережу дронів-ретрансляторів, що забезпечували відеозв’язок ударних безпілотників і ракет з операторами. Завдяки прямій трансляції оператори могли спрямовувати апарати через щільну мережу російських засобів протиповітряної оборони та радіоелектронної боротьби.
Десятки ретрансляторів допомагали підтримувати зв’язок навіть у випадку, якщо частину з них було збито або заглушено під час операції. Така система також дозволяла збільшити дальність застосування дронів і ракет та завдавати ударів по об’єктах у глибині території противника. Крім того, оператори могли точніше наводити апарати на цілі.
Це ще один крок до створення гетерогенних роїв, у яких безпілотники різних типів виконують різні функції та взаємодіють між собою.
Іншим прикладом розвитку подібних технологій є українська компанія Swarmer. Вона створює програмне забезпечення, сумісне з різними типами БПЛА. Оператор задає зону пошуку та позначає цілі за відеозаписом із розвідувального дрона. Після цього ударні апарати самостійно визначають черговість атак.
Зазвичай дрони працюють у зв’язці «розвідник плюс ударний апарат». Наразі такі групи відносно невеликі — до 25 апаратів. Але наступний етап розвитку безпілотних технологій, імовірно, пов’язаний саме з подібними системами.
Опитаний T-invariant експерт зі штучного інтелекту, який побажав залишитися анонімним, вважає, що на цьому тлі зосередженість російських науковців на роях малих однотипних апаратів виглядає дещо дивною. Керувати такими роями простіше, однак, на думку спеціаліста, вони є менш ефективними, ніж гетерогенні системи.
«У зв’язку з цим дуже цікавим є випадок Кримського мосту. Там арку обвалили ракети, а цілий місяць до того міст і передмостові укріплення атакували дрони. Саме вони забезпечили придушення засобів радіоелектронної боротьби та протиповітряної оборони. І там працювали рої, але не класичні, на кшталт тих, що описуються в статті російського НДІ перспективного озброєння, а так звані гетерогенні. Тобто рухається рій, але всі дрони різні: одні несуть вибухівку, інші ведуть розвідку, треті відволікають сили ППО тощо. Це щось на зразок ударної авіаносної групи, де атакують літаки та есмінці, а сам авіаносець лише забезпечує власну оборону. А в Росії, якщо судити з наукових статей, усе по-старому: гомогенний рій, зміна геометрії побудови, вихід на ціль. І це виглядає дещо застарілим», — зазначає фахівець.
У підсумку ані велика війна, що почалася у 2022 році, ані національний проєкт із розвитку безпілотних систем, ані багатомільярдні гранти, ані практика застосування ройових технологій Україною під час удару по Кримському мосту не призвели до помітного зростання кількості російських наукових публікацій про рої безпілотників.
Принаймні аналіз відкритих робіт із цієї тематики за десять років, проведений T-invariant на основі даних OpenAlex, показав, що кількість публікацій у 2025 та 2026 роках залишалася приблизно на рівні 2016 року.
Чи існує прихована частина досліджень у вигляді засекреченої програми науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (R&D) у сфері ройових технологій, із відкритих джерел невідомо.
Проте одна обставина не пов’язана із секретністю: Абросімов та його колеги використовували для моделювання хмарний сервіс американської компанії Google та графічний прискорювач NVIDIA Tesla T4, випущений у 2018 році. Льотні випробування у статті не описані.
Судячи з опублікованого дослідження, головний центр перспективного озброєння не мав власного обчислювального обладнання навіть для розрахунку моделі рою з 30 умовних апаратів. І це не просто окремий курйоз, а, можливо, яскрава ілюстрація становища російської науки в умовах санкцій і війни, яка триває вже майже п’ять років.